Павло Табаков - Дякую Небесам

Я не один шукав у цьому місті спокій,
У людних вулицях тебе я так знайти хотів.
Бо небо дихало не так, не так без тебе.

А серце знову забирало мої сни,
На півдорозі від кохання аж до весни.
І навіть час не так ішов без тебе.

Стрілкам знов годинник вірить,
Та час не має сили вже.
Як би я пройшов життя без тебе?

Приспів:
А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Там де живе любов - жити я почав.
Щастя тоді не знав, коли був без тебе.

А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Довго тебе шукав - більше не віддам.
В серці живе любов, а над серцем - небо.

Ще вчора все життя складав я із речей,
Сьогодні жити вже не можу без твоїх очей.
У них закоханий, в них бачу колір моря.

На сто замків я закривав у серці свій день,
Хоч мав ключі у лабіринти до чужих ночей -
Не пробивалось світло у вікно без тебе.

Стрілкам знов годинник вірить,
Та час не має сили вже.
Як би я пройшов життя без тебе?

Приспів:
А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Там де живе любов - жити я почав.
Щастя тоді не знав, коли був без тебе.

А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Довго тебе шукав - більше не віддам.
В серці живе любов, а над серцем - небо.

Як я жив без тебе?
Як я жив без тебе!

А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Там де живе любов - жити я почав.
Щастя тоді не знав, коли був без тебе.

А я дякую небесам, бо тепер не сам.
Довго тебе шукав - більше не віддам.
В серці живе любов, а над серцем - небо.

Як я жив без тебе?